Словник Української Мови
Буква
1. Рід ссавців родини бикових, що об’єднує кілька видів схожих на гірських козлів тварин з Азії, зокрема гімалайського та амурського горала.
2. Назва виду копитних ссавців — гімалайського горала (Naemorhedus goral), що мешкає у гірських районах Південної та Східної Азії.
3. Заст. або діал. Молодий олень, сарна.
Приклад 1:
Що поженеш їх за тридев’ять земель, за незчисленні пасма гір, несходимі простори пустель і нетрів з родичами та «со чадами» завойовувати, опановувати і посідати той — відкритий тобою — світ, той опоетизований Клондайк і заразом едем… Так, едем, де росте виноград і клюква, коркове дерево і — якщо вірити тобі — полярна береза, живе субтропічний барс і гімалайський ведмідь, ще й полярний «урсус арктос» на придачу; шляхетний олень і сніжний горал; тендітний єнот і сестра гієни — росомаха тощо… Край — як гарячкова фантазія п’яного, як маячіння божевільного. Витвір космічного жарту, а чи плід космічного катаклізму, а чи то плід всесвітнього гумору.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”