свистячий

[sʋɪstjɑt͡ʃɪj] Прикметник

Буква:С

Значення

  1. Який видає свист, свистить; характерний свистом.

  2. У фонетиці: такий, що утворюється зі свистячим шумом (про звуки мови, зокрема приголосні [с], [з], [ц] та подібні).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. свистячий, р. свистячого, д. свистячому, з. свистячого, о. свистячим, м. свистячім

Більше записів