святоруський

[sʋjɑtorusʲkɪj] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Стосовний до Святої Русі — середньовічної назви Галицько-Волинської держави, що вживалася в офіційних документах XIII–XIV століть.

  2. Пов’язаний із західноукраїнськими землями (переважно Галичиною) або їх населенням у контексті їх історичної та культурної спадщини в добу Середньовіччя.

  3. Характерний для літературної староукраїнської (руської) мови галицько-волинських пам’яток письменства.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. святоруський, р. святоруського, д. святоруському, з. святоруського, о. святоруським, м. святоруськім, к. святоруський

Більше записів