Словник Української Мови
Буква
1. Особа, яка бере участь у грі (спортивній, азартній, дитячій тощо).
2. У спорті: спортсмен, член команди, що виступає у спортивних змаганнях.
3. Музикант, який грає на музичному інструменті.
4. Актор, що виконує роль у виставі, фільмі.
5. У переносному значенні: той, хто бере активну участь у якійсь справі, діяльності, часто з розрахунком на вигоду; учасник.
6. Технічний пристрій або програма для відтворення музики, відео, ігор тощо (наприклад, медіаплеєр, ігрова консоль).
Приклад 1:
Старалася щиро, на совiсть, а що нi фiга не вийшло, то чеснiше одразу здати карти — не гравець iз мене й зараз, далi буде ще хрєновiше: просвiтку не видно, а сили вже не тi: не дєвочка. I все‑таки — нi, не сьогоднi.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 2:
Я почувався як гравець футбольної збірної з якої-небудь країни третього світу на тих-таки олімпійських іграх — відкривав рота й ловив початок слова, підхоплюючи його й голосно випльовуючи закінчення. Коли в пісні траплялись слова на зразок «благочестивими» чи «неопалимої», мій голос теж можна було почути.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
У результаті перший гравець виграє кількість а(ij), а дру- гий програє цю кількість. Матриця 11121n 21222n m1m2mn a a … a a a … a A = a(ij) = ………………… a a … a (5.1) називається матрицею гри.
— Невідомий автор, “023 Demidenko Ma Matematichne Programuvannia Tech”