святенник

[sʋjɑtɛnnɪk] Іменник

Буква:С

Значення

  1. (заст.) Священнослужитель, священник; той, хто здійснює богослужіння та релігійні обряди.

  2. (перен., рідк.) Той, хто присвятив себе служінню високим ідеалам, науці, мистецтву тощо.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. святенник, р. святенника, д. святенникові, з. святенника, о. святенником, м. святенникові, к. святеннику

Синоніми & Антоніми

Більше записів