1. (заст.) Священнослужитель, священник; той, хто здійснює богослужіння та релігійні обряди.
2. (перен., рідк.) Той, хто присвятив себе служінню високим ідеалам, науці, мистецтву тощо.
святенник
Буква
Приклади вживання
Error: no such table: sentences
Частина мови: іменник (однина) |