суєтний

[sujɛtnɪj] Прикметник

Буква:С

Значення

  1. Який виявляє суєту, зайву метушню, безплідну активність; сповнений дріб’язкових, марних клопотів.

  2. Який не має істинної цінності, глибини; поверховий, пустий, марний.

  3. (У релігійному контексті) Який належить до земного, грішного життя, що відвертає від Бога; мирський.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. суєтний, р. суєтного, д. суєтному, з. суєтного, о. суєтним, м. суєтнім

Синоніми & Антоніми

Більше записів