сутий
[sutɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Тлумачення із “Словника української мови”* С У ТИЙ , а, е, рідко. Те саме , що спр а вжній 1-3. Позіхнула чорна яма . Понесло звідтам здавленим , сутим холодом (Хотк., II, 1966, 285); Слово безсмертя , яке ми частенько прикладаємо до тих чи інших явищ мистецтва , – звичайно , лише умовність . Але довголіття – прикметна риса сутих творів мистецтва (Рильський, Веч. розмови , 1964, 173); Суте золото . С у та пр а вда – те саме , що І стинна ( свят а , с у ща , ч и ста , чист і сінька , щ и ра ) пр а вда ( див . пр а вда ) . Це .. не зовсім сута правда ( Мирний , V, 1955, 410).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сутий, р. сутого, д. сутому, з. сутого, о. сутим, м. сутім
Походження слова (Етимологія)
Слово «сутий» походить від праслов’янського *sytъ, що означає «ситий, нагодований». Це пов’язано з давнім індоєвропейським коренем *seu- / *sū-, який мав значення «насичуватися, бути задоволеним». У сучасній українській мові «сутий» вживається у значенні «справжній, істинний, повний» (наприклад, «суща правда»). Це слово є спільним для багатьох слов’янських мов, зокрема російської («сущий»), польської («syty»), чеської («sytý») та інших.