Значення
-
(від лат. supplicatio) У Стародавньому Римі: урочиста публічна молитва або подячне богослужіння, що скликалося сенатом на знак вдячності богам за перемогу або для відвернення лиха.
-
(заст.) У низці європейських монархій (наприклад, у Священній Римській імперії, Австрії): колективна петиція, прохання або скарга, подана монарху чи вищому органу влади від групи осіб (станови, міста тощо).
-
(перен., книжн.) Покірне, благальне звернення, благання; настійливе прохання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. суплікування, р. суплікування, д. суплікуванню, з. суплікування, о. суплікуванням, м. суплікуванні, к. суплікування