Значення
-
Внутрішня свідомість моральної правильності своїх вчинків, почуття моральної відповідальності за свою поведінку перед самим собою, суспільством; моральний принцип, що спонукає людину до чесного виконання своїх обов’язків.
-
(перен., розм.) Старанність, ретельність, добросовісність у виконанні чого-небудь.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сумління, р. сумління, д. сумлінню, з. сумління, о. сумлінням, м. сумлінні, к. сумління
Походження слова (Етимологія)
Слово «сумління» походить від давньоруського «сумоньние», що означало «сумнів, вагання». З часом значення змінилося на «совість» через деетимологізацію, тобто втрату зв’язку з первісним коренем. Споріднені слова в інших слов’янських мовах: білоруське «сумленне», польське «sumienie», російське «сумление» (сумнів) та інші. Українське «сумнів» також походить від того ж кореня.