совість

1. Внутрішній моральний закон, почуття, яке дозволяє людині оцінювати власні вчинки, думки та бажання з точки зору добра і зла, спонукає до доброчинства та викликає каяття, сором і докори при порушенні моральних норм.

2. (перен.) Символ моральної чистоти, правдивості, відповідальності; втілення морального принципу.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |