Значення
-
Заміна одного предмета, явища чи особи іншим, що виконує аналогічну функцію або займає його місце; заступництво.
-
У хімії: реакція заміщення, при якій атом або група атомів у молекулі заміщується іншим атомом або групою атомів.
-
У мовознавстві: заміна однієї мовної одиниці (звука, форми, слова) іншою в певних умовах або позиціях.
-
У праві: призначення в заповіті іншої особи (субститута) на випадок, якщо призначений спадкоємець помре або відмовиться від спадщини.
-
У економіці: здатність товарів або послуг заміщати один одного в споживанні через подібність корисних властивостей.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. субституція, р. субституції, д. субституції, з. субституцію, о. субституцією, м. субституції, к. субституціє
Походження слова (Етимологія)
Субституція — це слово, яке походить з латинської мови: від дієслова substituere, що означає «ставити замість», утвореного з префікса sub- («під») та дієслова statuere («ставити»). Спочатку воно використовувалося в юридичній та філософській термінології для позначення заміни одного елемента іншим, а згодом поширилося в інші галузі, зокрема в лінгвістику та економіку. В українській мові це слово з’явилося через західноєвропейські мови, зокрема через польську та німецьку, і зберегло своє основне значення — «заміна» або «заміщення».