субститут

[substɪtut] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Замінник, заступник; те, що використовується замість іншого предмета, явища або поняття, маючи схожі властивості або функції.

  2. У хімії: похідна сполука, в якій один або кілька атомів водню заміщені на інші атоми або атомні групи.

  3. У мовознавстві: слово або словосполучення, що вживається замість іншого слова (наприклад, займенник як субститут іменника).

  4. У праві: особа, призначена замінити іншу особу у виконанні певних прав або обов’язків (наприклад, спадкоємець за заповітом).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. субститути, р. субститута, д. субститутові, з. субститута, о. субститутом, м. субституті, к. субституте

Більше записів