Значення
-
Те, що виступає заміною, заступником чогось іншого; замінник, сурогат.
-
У мовознавстві: слово або словосполучення, що вживається замість іншого слова або словосполучення для уникнення повторень у тексті (наприклад, займенник як субституент іменника).
-
У хімії та техніці: речовина або матеріал, що частково або повністю замінює іншу, здебільшого більш рідкісну чи дорожчу, зі схожими властивостями.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. субституент, р. субституента, д. субституентові, з. субституент, о. субституентом, м. субституенті, к. субституенте