1. Набувати характеру самостійної, незалежної субстанції (сутності); ставати субстанцією.
2. У філософії (переважно в ідеалістичних системах) — набувати статусу першопідстави, абсолютного початку буття.
Словник Української Мови
Буква
1. Набувати характеру самостійної, незалежної субстанції (сутності); ставати субстанцією.
2. У філософії (переважно в ідеалістичних системах) — набувати статусу першопідстави, абсолютного початку буття.