Значення
-
Субітація — у римському праві: формальний позов або вимога, з якою кредитор (субітатор) звертався до боржника, вимагаючи виконання зобов’язання.
-
Субітація — у сучасному праві (переважно в адміністративному та митному): письмове повідомлення, офіційне викликання або вимога, спрямована до фізичної чи юридичної особи з метою надання пояснень, документів або виконання певних дій у встановлений строк.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. субітацій, р. субітація, д. субітацієві, з. субітація, о. субітацієм, м. субітацієві, к. субітацію