Значення
-
Тлумачення із “Словника української мови”* С У БІР , бору, ч. Природний сосновий (з домішкою дерев інших порід ) ліс , який росте на супісках або пісках . Хвойні ліси поділяють на бори ( чисті сосняки ) і субори (сосна з дубом або ялиною ) (Колг. енц., II, 1956, 344); Для суборів характерні відносно бідні грунти – глинисті піски , піщані грунти (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 50).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. субір, р. субору, д. суборові, з. субір, о. субором, м. суборі, к. суборе