1. Прислівник, що виражає дію або стан, спрямований на підтвердження, визнання чогось істинним, правильним або дійсним; так, що стверджує.
2. У граматиці: прислівник, що належить до способу висловлювання, який виражає позитивне твердження, протилежний до заперечного; у стверджувальній формі.