стукалка

1. Розмовна назва пристрою або механізму, що видає стук, клацання або ритмічні удари під час роботи (наприклад, певний тип стартера, механізм годинника тощо).

2. У технічному сленгу — деталь, вузол або інструмент, призначений для ударних дій, що супроводжуються характерним звуком (стуком).

3. У діалектній лексиці — предмет, яким стукають (наприклад, палиця, молоток), або жартівлива назва руки.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |