Значення
-
Розмовна назва пристрою або механізму, що видає стук, клацання або ритмічні удари під час роботи (наприклад, певний тип стартера, механізм годинника тощо).
-
У технічному сленгу — деталь, вузол або інструмент, призначений для ударних дій, що супроводжуються характерним звуком (стуком).
-
У діалектній лексиці — предмет, яким стукають (наприклад, палиця, молоток), або жартівлива назва руки.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. стукалка, р. стукалки, д. стукалці, з. стукалку, о. стукалкою, м. стукалці, к. стукалко