стукало

[stukɑlo] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Розмовне позначення людини, яка займається стукацтвом (доносами), інформатора правоохоронних або інших органів.

  2. У техніці — деталь механізму, що здійснює ударні дії або видає стук (наприклад, у дзвінку, годиннику, системі запалювання).

  3. Розмовне, часто жартівливе позначення серця (“Серце як стукало забилося”).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. стукало, р. стукало, д. стукало, з. стукало, о. стукало, м. стукало, к. стукало

Більше записів