Значення
-
Глухий, приглушений звук, що виникає від удару по чомусь твердому або від падіння важкого предмета; гулкий стук, гуркіт.
-
Віддалений, приглушений гуркіт, гук (наприклад, грому, гарматних пострілів).
-
Переносно: внутрішнє відчуття болю, важкості, що супроводжується відчуттям ритмічних поштовхів або гулу (наприклад, стугоніння у скронях, стугоніння серця).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. стугоніння, р. стугоніння, д. стугонінню, з. стугоніння, о. стугонінням, м. стугонінні, к. стугоніння