Значення
-
Власна назва українського національного музичного інструмента з групи щипкових, різновид гуслей, що має корпус у формі крила та 30–45 струн.
-
Власна назва українського народного струнного оркестру або ансамблю, що використовує інструменти родини гуслей (наприклад, сопілковий стрій, гуслярський стрій).
-
(переносно) Гармонійне, злагоджене звучання, спів; налагоджений музичний колектив.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. стрій, р. строю, д. строєві, з. стрій, о. строєм, м. строєві, к. строю
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘стрій’ походить від праслов’янського *strojь, що означало ‘порядок, устрій’. Це слово споріднене з латиським ‘straja’ (стійло, вистелене соломою), авестійським ‘urvaro-straya-‘ (обрізування рослин) та латинським ‘stria’ (жолоб, складка, борозна). Усі вони походять від індоєвропейського кореня *ster- зі значенням ‘розстилати’. Менш переконливою є версія, яка зводить це слово до індоєвропейського *strei- зі значенням ‘тугий, твердий, жорсткий’. В українській мові ‘стрій’ означає ‘лад, порядок, устрій’, а також ‘військовий стрій’.
Історичне джерело: стріла «будує; настроює», схв. strij «лад; ше- ренга; машина», строити «шикувати; дубити шкіру; каструвати», слн. stroj «машина; устрій», strojiti «дубити (шкі- py), strójiti «святкувати», стсл. строн «устав, порядок, устрій; управління; провидіння; спорядження», стронти «влаштовувати, готувати; керувати, пра- вити; вирішувати; спричиняти»; – псл. strojb «порядок»; – очевидно, спорід- нене з лтс. straja «стійло, вистелене соломою», ав. urvaro-straya- «обрізуван- ня рослин», лат. stria «ЖОЛОб, складка; борозна, рівчак»; іє. *ster- «роз- стилати»; „менШ переконливе зведення (Schuster-Sewc 1531—1532) до іє. #strei- «тугий, твердий, жорсткий». — Фас- мер III 780; Черных II 211; Преобр. ІІ 399—400; Brückner 519; Holub—Kop. 355; Младенов 612—613; ZVSZ 412; Mikl. EW 326; Бернштейн Очерк 1974, 288—289; Persson Beitr. 787; Pokorny 1030. — Див. ще простерти.