Значення
-
Релігійний подвижник у християнстві, який заради аскетичного життя та молитви добровільно усамітнювався на високій вежі, колоні або спеціально збудованому стовпі.
-
Переносно: людина, яка веде надзвичайно відокремлений, самітницький спосіб життя, уникаючи суспільства та мирських справ.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. стовпник, р. стовпника, д. стовпникові, з. стовпника, о. стовпником, м. стовпникові, к. стовпнику