стовпник

1. Релігійний подвижник у християнстві, який заради аскетичного життя та молитви добровільно усамітнювався на високій вежі, колоні або спеціально збудованому стовпі.

2. Переносно: людина, яка веде надзвичайно відокремлений, самітницький спосіб життя, уникаючи суспільства та мирських справ.

Приклади вживання слова

стовпник

Error: no such table: sentences