Значення
-
Високий, переважно вузький вертикальний об’єкт, що слугує опорою, прикрасою або має урочистий, пам’ятний характер (наприклад, архітектурна споруда, колона, обеліск).
-
Вертикальний ряд чисел, літер, символів або граф для запису даних у таблиці, формулі, друкованому тексті, електронній таблиці тощо.
-
Вертикальна група бійців, техніки, що рухається або побудована для виконання завдання (військовий термін).
-
Рідкісне: те саме, що стовп (як велика купа, вертикальна маса чогось, наприклад, диму, пилу).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. стовпець, р. стовпця, д. стовпцеві, з. стовпець, о. стовпцем, м. стовпцеві, к. стовпцю