Значення
-
Висока, переважно циліндрична споруда або природне утворення, що слугує опорою, підтримкою або має декоративне, пам’ятне значення (наприклад, колона, пілон, обеліск).
-
Висока вертикальна конструкція для встановлення на ній різних пристроїв, прокладання комунікацій тощо (наприклад, стовп лінії електропередач, телефонний стовп).
-
Те саме, що стовпур — великий, товстий дерев’яний стовп, колода, що є частиною споруди.
-
Перен. Основа, опора, головна підтримка чого-небудь (наприклад, стовп суспільства).
-
У геології — вертикальне або похиле гірське утворення, скеля витягнутої форми.
-
У техніці — деталь машини, механізму у вигляді вертикального стрижня, що несе на собі інші частини.
-
У математиці — вертикальний ряд чисел, знаків, символів у таблиці, формулі, тексті.
-
Рідк. Те саме, що стовпець — невелика колонка тексту в газеті, журналі.
Правопис та відмінювання
н. стовп, р. стовпа, д. стовпові, з. стовп, о. стовпом, м. стовпі, к. стовпе