Значення
-
Висока, переважно вузька споруда або природне утворення, що має форму колони; колона, стовп.
-
Вертикальний ряд цифр, слів, знаків або граф у таблиці, на сторінці книги, рукопису тощо.
-
У математиці та техніці — набір елементів (чисел, символів, величин), розташованих один під одним у вертикальному ряді.
-
Застаріла назва стовпа, колони, а також стовпа диму, води тощо.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. стовбець, р. стовбець, д. стовбець, з. стовбець, о. стовбець, м. стовбець, к. стовбець