Древослів

Словник Української Мови

стовбатий

[stoʋbɑtɪj] Іменник

Буква:С

Значення

Який має стовб, стовби; зі стовбом, стовбами.
Який має вигляд стовба, подібний до стовпа (зазвичай про рослини).
Уживається як друга частина складних слів для позначення ознаки, пов’язаної з наявністю або кількістю стовбів (наприклад, двобарабанний-стовбатий).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. стовбатий, р. стовбатия, д. стовбатиєві, з. стовбатия, о. стовбатиєм, м. стовбатиєві, к. стовбатию

Більше записів