сторожів

Тлумачення із “Словника української мови”* СТ О РОЖІВ , жева, жеве. Прикм. до ст о рож ; належний сторожеві . В маленькій сторожевій хатині лагодили співку ( Вас ., II, 1959, 23); Не встигла [ Катря ] ще й поснідати , прибігла сторожева дівчина ( Головко , II, 1957, 193). Тлумачення із “Словника української мови”* СТ О РОЖ , а, ч. Особа , яка охороняє кого-, що-небудь . Такий сторож з вовка при вівцях , як з кози при капусті (Укр.. присл.., 1963, 148); Десь далеко стукає калатало нічного сторожа ( Коцюб ., І, 1955, 415); Тимко, гімназіальний сторож , востаннє обійшов усі приміщення ( Кач ., II, 1958, 33); * У порівн. Два муровані білі шпичасті стовпи .. стояли неначе два сторожі по обидва боки брами (Н.- Лев ., VII, 1966, 10); Виросла могила , А над нею орел чорний Сторожем літає (Шевч., I, 1963, 48); // Про сторожову тварину . Був на господі у них .. гусак , що за сторожа правив (Зеров, Вибр., 1966, 327); – Ти диви , і вовкодави Плачинди тут ! – пізнав вірних сторожів дукача цибатий Василь Гайовий ( Стельмах , І, 1962, 66); // чого . Той , хто захищає , оберігає що-небудь , пильно стежить за недоторканністю чогось ; страж . При наближенню [ наближенні ] сторожа публічної безпеки люди розступилися (Фр., IV, 1950, 304).