Значення
-
Правове становище, стан, який визначає права та обов’язки кого-, чого-небудь; правовий стан.
-
Суспільне становище, роль, позиція особи чи групи в суспільстві, колективі, системі.
-
Стан, положення справ, процесу або об’єкта на певний момент часу (наприклад, статус виконання завдання).
-
У техніці та інформатиці — стан, режим роботи пристрою або програми; також інформаційне повідомлення про такий стан.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. статус, р. статусу, д. статусові, з. статус, о. статусом, м. статусі, к. статусе
Походження слова (Етимологія)
Слово «статус» походить від латинського status, що означає «стан, становище; громадянський стан, звання, суспільний ступінь». Латинське status пов’язане з дієсловом stare — «стояти», яке є спорідненим з праслов’янським stati та українським стати. В українську мову слово запозичене через західноєвропейські мови, зокрема з німецької (Status), французької чи англійської (status). Спочатку воно означало «правове становище» або «певний стан чогось», а згодом набуло ширшого значення — «суспільне становище, ранг».