Словник Української Мови
Буква
1. Власна назва села в Україні, зокрема села Постава у Волинській області.
2. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Стиру, що протікає у Волинській області.
3. (заст.) Те саме, що постать — зовнішній вигляд, фігура, статура людини; стан, положення.
Приклад 1:
У мами і в тітки Насті завжди була гідна постава, спокійно гідна — не дозволяли нікому й ні в чому себе принизити, зігнути. У такій атмосфері і я росла — неляканою.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
I криклива пишнота, і вираз обличчя, що довчасно злиняло на розпусних ночах, і хітливі безсоромні очі, і млява, знесилена постава — нагадували швидше фігуру знудженої повії, ніж мужнього ватага Посполитої речі. Попліч Потоцького справа сидить польний гетьман Лянц-коронський; він, навпаки, одягнений в звичайну бойову одіж; обличчя йому повне достойності й поваги; в очах, синіх, великих, світиться розум.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”
Приклад 3:
30.10.1920 X. Олесь Ведмежа спина і ведмежий торс, Важка хода і зігнута постава… Як вицвів він, наш світосяйний Хоре, Окраса наша, гордощі і слава! Його впевняли «двадесять язвись», Що жанр його — poèmes patriotiques — І він міняв пісень ліричних чари На гук патріотичної фанфари.
— Зеров Микола, “Камена”