1. Напрям у філософії, культурі та мистецтві другої половини XX — початку XXI століття, що виник як реакція на модернізм і характеризується відмовою від універсальних істин, великих історичних наративів, іронією, цитуванням, еклектикою, стираням меж між високим і низьким мистецтвом, акцентом на роль сприймача у творенні смислів.
2. Сукупність художніх прийомів, стилістичних рис або світоглядних принципів, характерних для цього напряму, що проявляються в літературі, архітектурі, живописі, кіно тощо.