старожитець

1. Мешканець давньої, історичної частини міста, району або села, чиї предки жили тут протягом багатьох поколінь; корінний житель.

2. Застаріле: той, хто давно живе, працює або перебуває в якому-небудь місці, установі тощо; старий житель або службовець.

3. У переносному значенні: тварина або рослина, що здавна мешкає або росте в певній місцевості; автохтон.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |