Значення
-
Мешканець давньої, історичної частини міста, району або села, чиї предки жили тут протягом багатьох поколінь; корінний житель.
-
Застаріле: той, хто давно живе, працює або перебуває в якому-небудь місці, установі тощо; старий житель або службовець.
-
У переносному значенні: тварина або рослина, що здавна мешкає або росте в певній місцевості; автохтон.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. старожитець, р. старожитця, д. старожитцеві, з. старожитця, о. старожитцем, м. старожитцеві, к. старожитцю