старообрядка

1. Представниця релігійного руху старообрядництва (старообрядства), що виник у Російській православній церкві внаслідок розколу (расколу) у середині XVII століття, спричиненого церковними реформами патріарха Никона; жінка, яка дотримується дорадянських православних обрядів та традицій.

2. Жінка або дівчина, яка належить до етноконфесійної групи старообрядців (липован, кержаків тощо), що компактно проживає переважно в Україні (на Буковині, у Добруджі), Росії, Румунії, Молдові та інших країнах.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |