Значення
-
Стародрук — старовинна друкована книга, що вийшла з друкарні до початку XIX століття.
-
Стародрук — у бібліотечній та антикварній справі — категорія рідкісних видань, що включає книги, надруковані з початку книгодрукування (середина XV ст.) до 1830 року включно.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. стародрук, р. стародруку, д. стародрукові, з. стародрук, о. стародруком, м. стародрукові, к. стародруку