спустошливість

[spustoʃlɪʋistʲ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Властивість за значенням прикметника “спустошливий“; здатність спричиняти спустошення, руйнування, завдавати великої шкоди або знищення.

  2. (У переносному значенні) Крайня ступінь інтенсивності, сили або глибини якоїсь негативної дії, переживання або явища (наприклад, спустошливість погляду, критики, почуття).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. спустошливість, р. спустошливості, д. спустошливості, з. спустошливість, о. спустошливістю, м. спустошливості, к. спустошливосте

Більше записів