спричинювання

[sprɪt͡ʃɪnjuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Дія за значенням дієслова “спричинювати” — викликання, породження якогось явища, стану чи наслідку; призведення до чогось.

  2. (У філософії, логіці) Відношення між причиною та наслідком, при якому одна подія (причина) обов’язково викликає іншу подію (наслідок); каузальність.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. спричинювання, р. спричинювання, д. спричинюванню, з. спричинювання, о. спричинюванням, м. спричинюванні, к. спричинювання

Більше записів