1. Властивість слів або інших мовних одиниць поєднуватися між собою в мовленні за певними правилами, що обумовлено їхніми граматичними ознаками, лексичним значенням та традиціями вживання.
2. Умовлені, закріплені мовною традицієєю типові зв’язки між словами в реченні, що формують правильні та звичні для мовців словосполучення.