1. Тихо, невиразно, ледве чутно (про мовлення, звуки).
2. Повільно, без поспіху, обережно (про рух, дії).
3. Непомітно, потайки, таємно (про дії, що відбуваються непомітно для інших).
Словник Української Мови
Буква
1. Тихо, невиразно, ледве чутно (про мовлення, звуки).
2. Повільно, без поспіху, обережно (про рух, дії).
3. Непомітно, потайки, таємно (про дії, що відбуваються непомітно для інших).
Приклад 1:
А незримий товариш його, Знай, потихо говоре: «Бачиш зеркало чорне внизу? Се є Мертвеє море.
— Франко Іван, “Мойсей”