Древослів

Словник Української Мови

сподвижник

[spodʋɪʒnɪk] Іменник

Буква:С

Значення

Той, хто разом з кимось бореться за спільну ідею, працює над спільною важливою справою; соратник, поплічник.
Уживається як почесне звертання або характеристика видатної особи, яка багато зробила для певної справи, науки, мистецтва тощо.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. сподвижник, р. сподвижника, д. сподвижникові, з. сподвижника, о. сподвижником, м. сподвижникові, к. сподвижнику

Походження слова (Етимологія)

Слово «сподвижник» походить від дієслова «двигати» (рухати). Воно означає людину, яка разом з іншими бере участь у якійсь важливій справі, соратника. Етимологічно пов’язане зі словом «подвиг» (героїчний вчинок), яке також походить від «двигати». Таким чином, сподвижник — це той, хто разом з іншими «рухає» спільну справу.

Споріднені слова:, ,

Більше записів