подвиг

[podʋɪɦ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Героїчний, самовідданий вчинок, що вимагає великої сили волі, мужності та часто пов’язаний з ризиком для життя, здійснений заради високої мети (блага інших, захисту Батьківщини, ідеалів).

  2. Надзвичайно важка, напружена праця, діяльність, що вимагає великих зусиль і витривалості, спрямована на досягнення видатного результату.

  3. У релігійному контексті — аскетичне життя, суворе самозречення, спрямоване на духовне вдосконалення та служіння Богові (переважно в множині: «чернечі подвиги»).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. подвиг, р. подвигу, д. подвигові, з. подвиг, о. подвигом, м. подвигові, к. подвигу

Більше записів