1. Лінгвістичний термін, що означає синтаксичний зв’язок між однорідними членами речення або частинами складного речення, які граматично та смислово рівноправні і не залежать одна від одної, а з’єднуються сполучниковим або безсполучниковим зв’язком.
2. У логіці та математиці — відношення між елементами, які є рівнозначними, однорідними або мають однаковий статус у певній системі чи структурі.