припадком

1. (мед.) Раптовий, короткочасний напад хвороби, що супроводжується порушенням свідомості, судомами або іншими симптомами; пароксизм.

2. (перен.) Раптовий, сильний та нетривалий прояв якогось почуття, стану (наприклад, люті, сміху, відчаю).

3. (заст.) Випадок, випадковість; те, що трапилося несподівано.

Приклади вживання

Приклад 1:
Юрась те побачив припадком, з-за кущів глоду. Побачив і спаленів, він ще не був і парубчаком, але щось його змлоїло, щось його обсипало жаром, і на диво безсоромно подумав, що й він колись отако триматиме руки на молодих персах.
— Франко Іван, “Мойсей”

Частина мови: іменник (однина) |