Значення
-
Музичний інструмент, різновид сопілки, що має кілька (зазвичай шість) ігрових отворів та використовується для виконання народної музики.
-
Музикант, який грає на сопілці або сопільнику.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сопільник, р. сопільника, д. сопільникові, з. сопільника, о. сопільником, м. сопільникові, к. сопільнику