1. Послідовник релігійного культу, що обожнює Сонце як верховне божество або вважає його символом божественної сили.
2. Переносно: людина, що надмірно захоплюється, обожнює когось або щось, схиляється перед кимось.
сонцепоклонник
Буква
Приклади вживання
Error: no such table: sentences
Частина мови: іменник (однина) |