Значення
-
Придворний чин у Московській державі XIV–XVII століть, який відповідав за організацію полювання з ловчими птахами (соколами, кречетами), а також за нагляд за сокольниками.
-
У давній Україні та інших слов’янських країнах — керівник княжого чи королівського полювання з хижими птахами, старший над сокольниками.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сокольничий, р. сокольничого, д. сокольничому, з. сокольничого, о. сокольничим, м. сокольничім, к. сокольничий