Древослів

Словник Української Мови

служебниця

[sluʒɛbnɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Жінка, яка виконує службу в релігійній громаді чи монастирі, але не склала чернечих обітниць; послушниця.

  2. Застаріле: жінка, яка перебуває на службі, виконує обов’язки служниці; служниця.

  3. У переносному значенні: та, що ревно та самовіддано служить якійсь справі, ідеї.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. служебниця, р. служебниці, д. служебниці, з. служебницю, о. служебницею, м. служебниці, к. служебнице

Більше записів