1. Приємна свіжість у повітрі після спеки або в прохолодному місці; прохолодне повітря.
2. Перен. Стан спокою, затишку, відчуття внутрішньої свіжості та вгамування.
прохолода
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Дивлюсь і на Ліван… там дише прохолода… Зеленая лука… Пахучая роса… Смолистий свіжий ліс… Могутняя природа… Рожевії гаї… Весняная краса! А тут, над хмарами, куди отсе я скрився, Глибокії сніги та скелі ледяні.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
«Усе від кленів — перша прохолода…» Усе від кленів — перша прохолода І зимний брук, устелений габою. Несу деревам радість — як погоду, Щоб не змогли перецвісти тобою.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”
Приклад 3:
У примітивній же… голові відбувається тільки от що: XII Прохолода! Тоскний крик!
— Невідомий автор, “146 Yogansen Mayk Podorozh Uchenogo Doktora Leonardo I Yogo Maybutnoyi Kokhanky Prekrasnoyi Alchesty U Slobozhansku Shveytsariyu”
Частина мови: іменник (однина) |