Значення
-
У лексикографії — слово, що виступає заголовним у словниковій статті та представляє собою зразок (тип, модель) для групи слів з однаковою граматичною структурою, які не потребують окремих статей (наприклад, для слів з однаковими суфіксами, закінченнями або типом відмінювання чи дієвідміни).
-
У лінгвістиці та термінознавстві — типова лексична одиниця, що служить зразком для формування або аналізу цілого класу споріднених слів або термінів за певною моделлю.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. слово-тип, р. слова-типу, д. слову-типові, з. слово-тип, о. словом-типом, м. слові-типі, к. слово-типе