Тлумачення із “Словника української мови”* СЛ І ПНУЧИЙ , а, е. Дієпр. акт . теп. ч. до сл і пнути . Синові діти здавались [ матері ] дрібними , сліпнуче око все спочивало на білявих головках [ дітей ] ( Коцюб ., II, 1955, 271); Чи висушиш ти сльози наші , сонце , На сліпнучих очах ? ( Олесь , Вибр., 1958, 324).
Древослів
Словник Української Мови