1. Філософський термін, що позначає стан або якість бути крайнім, граничним, останнім у своєму роді; межове положення, що визначає кордон між двома станами, поняттями або світами.
2. У теології та екзистенційній філософії — поняття, що описує пограничні, кризові ситуації людського існування (наприклад, страждання, смерть, вибір), в яких розкривається сутність людини.