сколочування

[skolot͡ʃuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Процес створення, формування або організації чогось (наприклад, колективу, об’єднання, групи) шляхом об’єднання окремих елементів, частин або людей.

  2. У техніці та ремеслах — процес міцного з’єднання, скріплення деталей (зазвичай дерев’яних) за допомогою шпонок, клинів, шипів або інших елементів, що входять у відповідні пази.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. сколочування, р. сколочування, д. сколочуванню, з. сколочування, о. сколочуванням, м. сколочуванні, к. сколочування

Більше записів